Психологічна надійність людини
1. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки
Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.
Психіка — це властивість нервової системи.
Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.
Функції нервової системи людини:
- сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення
- аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію
- координує функції організму
Фактично люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає: спинний мозок, великі півкулі головного мозку, які зв'язані з проміжним мозком, середній мозок, задній мозок, довгас¬тий мозок, мозочок. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.
На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення не¬сподіваної та напруженої ситуації приводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.
Однією з фундаментальних властивостей центральної нервової сис¬теми є її здатність створювати осередки гальмування і осередки актив¬ності (домінанти). Здатність до довготривалої активної праці і протидії втомі залежить від індивідуальної витривалості нервової системи по відношенню до збуджувального та гальмівного процесів, тобто від її сили.
Від сили нервової системи залежить також
- здатність до екстре¬ної мобілізації в аварійній ситуації
- здатність успішно діяти, не зважа¬ючи на відволікаючі фактори.
Від рухомості і лабільності нервової сис¬теми, від урівноваженості нервових процесів залежить така важлива якість безпеки, як здатність до переключення уваги і до швидкого реагування на небезпечні сигнали
Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Усунення фізичної утоми і нервової перевтоми на¬стають при чергуванні одного виду діяльності з іншим, при цьому навантаження будуть відчувати по черзі різні групи нервових кліток.
Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості. І незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам'яної сокири до польоту в космос.
Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки — це резуль¬тат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища ускладнюється нервова система.
Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні вла¬стивості.
Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності: Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як ре¬зультат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих не¬безпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.
Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, у що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.
Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нор¬мальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує досвід, залежать від безлічі різноманітних фак¬торів і їх комбінацій.
Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психо¬логічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, не¬достатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впли¬вають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.
Всім живим істотам притаманна перша сигнальна система — реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє.
Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки люди¬ни. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідо¬ма поведінка.
Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Ното sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформа¬ція, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані із само¬збереженням, продовженням роду тощо.
Поведінка за навичками — це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань! Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).
Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характери¬зує її духовну активність у конкретних історичних умовах.
Властивості людини
До властивостей людини як особистості належить все те, що:
- зумовлює її відмінність від інших (стать, темперамент, риси);
- виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предметами на¬вколишнього середовища (особливості поведінки, спілкування, поведінка в конфліктних ситуаціях).
Властивостей людини безліч, та всі вони характеризуються умовами появи, ступенем прояву та можливостями вимірювання. Їх можна класи¬фікувати за трьома основними ознаками:
- атрибути — це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоро¬в'я, мова, спрямованість).
- риси — це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).
- якості — це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).
Властивості людини становлять неперервну єдність з внутрішнім і зовнішнім середовищем.
2. Атрибути людини
Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінності статей: гене¬тичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні.
Це можна довести такими ознаками:
- дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей (від лат. уегЬаІІ8 — словесний);
- хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторо¬вими здібностями;
- міжпівкульні зв'язки у жінок більш численні, і тому вони краще синтезують інформацію обох півкуль; саме цей факт пояснює феномен жіночої інтуїції;
- жінки мають вищі показники лінгвістичних функцій, пам'яті, ана¬літичних здібностей, які пов'язують з більшою активністю лівої півкулі мозку;
- перевага правої півкулі у чоловіків вирізняє їхні творчі, художні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просторі;
- «жіноче» має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, тобто воно орієнтоване на збереження вже існуючих ознак; саме це пояснює більшу психічну стійкість жінок;
- «чоловіче» пов'язане з необхідністю адаптації до нових невідомих умов, що пояснює їхню більшу психологічну індивідуальність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;
- жінки легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього світу;
- у чоловіків значно менші здібності до виживання у несприят¬ливих умовах.
Вік - поняття, яке характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя Відлік віку ведеться від наро¬дження до фізичної смерті. Можна виділити чотири підвиди віку: хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний.
Темперамент — це риса, яка визначає нашу індивідуальність
В нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливо¬стях індивідуального стилю. В екстремальних ситуаціях вплив темпера¬менту на ефективність життєдіяльності суттєво підсилюється, бо попе¬редньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами — подразниками.
Від типу темпераменту залежить, як сама людина реалізує свої дії. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість відтворення і міцність запам'ятовування, рухливість розумових опе¬рацій, стійкість і переключення уваги тощо.
На базі темпераменту в людини формуються і риси її якості, і багато в чому - життя
Риси людини
Як уже зазначалося, риси людини — це стійкі особливості поведінки, що повторюються в різних ситуаціях. Вони суттєво впливають на життєдіяльність людини і її безпеку.
Інтелект (глузд, розум, розсудливість) у загальному розумінні — це мислительні здібності людини
Сутність інтелекту зводиться до здатності людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, тобто вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.
Інтелект дозволяє забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної поведінки. Інтелект має особ¬ливе значення в нестандартних ситуаціях.
Життєдіяльність людини загалом та будь-яка діяльність зокрема не¬можливі без відповідальності її суб'єкта.
Відповідальність — це поняття, яке відбиває об'єктивний, кон¬кретно-історичний характер взаємин між особистістю, колекти¬вом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаєм¬них вимог. Відповідальність визначає ставлення людини до обов'язку і до наслідків своєї поведінки.
Характер — це сталі риси особистості, що формуються і прояв¬ляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості.
Існує декілька підходів до класифікації характеру людини, але нас цікавить класифікація за її ставленням до певних аспектів діяльності:
► до праці — працелюбство, старанність, відповідальність, ініціативність, настійливість, схильність до творчості або протилежні — пасивність, безвідпові¬дальність, лінощі тощо;
► до інших людей, колективу, суспільства — товариськість, чуйність,
уважність, колективізм і замкненість, презирство, індивідуалізм;
► до самого себе — самоповага, гордість, самокритичність, самолюбство, самовпевненість, егоїзм;
► до речей — акуратність, бережливість, щедрість, неохайність, недбалість, скупість.
Отже, ланцюги дій (поведінка) та звичок формують характер, а той, своєю чергою, визначає результативність і ефективність життєдіяль¬ності людини та її безпеки
Якості людини
Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій.
Основні властивості людини, які значною мірою вплива¬ють на життєдіяльність людини: здібності, емоційні та вольові якості
Здібності — це психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчут¬тя, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).
Відчуття — це основа знань людини про навколишній світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.
Сприйняття — це відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття.
Из четырех утверждений вам необходимо выбрать одно, наиболее подходящее для вас.
1.
а) суетливы и неусидчивы;
б) жизнерадостны и веселы;
в) хладнокровны и спокойны;
г) застенчивы и стеснительны.
2.
а) вспыльчивы и невыдержанны;
б) деловиты и энергичны;
в) обстоятельны и последовательны;
г) в новой обстановке теряетесь.
3.
а) прямолинейны и резки по отношению к другим людям;
б) склонны себя переоценивать;
в) умеете ждать;
г) сомневаетесь в свои силах.
4.
а) незлопамятны;
б) если что-то перестает интересовать, быстро остываете;
в) строго придерживаетесь системы в работе и распорядка дня;
г) приспосабливаетесь невольно к характеру собеседника.
5.
а) вы обладатель порывистых, резких движений;
б) быстро засыпаете;
в) вам тяжело приспособиться к новой обстановке;
г) покорны.
6.
а) к недостаткам нетерпимы;
б) работоспособны, выносливы;
в) в своих интересы постоянны;
г) легко ранимы, чувствительны.
7.
а) нетерпеливы;
б) бросаете начатые дела;
в) рассудительны и осторожны;
г) трудно устанавливаете контакт с новыми людьми.
8.
а) у вас выразительная мимика;
б) быстрая, громкая речь с живыми жестами;
в) медленно включаетесь в работу;
г) очень обидчивы.
9.
а) у вас быстрая, страстная речь;
б) в новую работу включаетесь быстро;
в) порыв сдерживаете легко;
г) очень впечатлительны.
10.
а) работаете рывками;
б) за любое новое дело беретесь с увлечением;
в) попусту сил не растрачиваете;
г) у вас тихая , слабая речь.
11.
а) вам присуща несобранность;
б) настойчивы в достижении цели;
в) вялы, малоподвижны;
г) ищите сочувствия других.
12.
а) быстро решаете и действуете;
б) в сложной обстановке сохраняете самообладание;
в) ровные отношения со всеми;
г) необщительны.
13.
а) инициативны и решительны;
б) быстро схватываете новое;
в) не любите попусту болтать, молчаливы;
г) одиночество переносите легко.
14.
а) стремитесь к новому;
б) у вас всегда бодрое настроение;
в) любите аккуратность;
г) робки, малоактивны.
15.
а) упрямы;
б) в интересах и склонностях не постоянны;
в) у вас спокойная, ровная речь с остановками;
г) при неудачах чувствуете растерянность и подавленность.
16.
а) имеете склонность к горячности;
б) тяготитесь однообразной кропотливой работой;
в) мало восприимчивы к порицанию и одобрению;
г) у вас высокие требования к окружающим и себе.
17.
а) склонность к риску;
б) к разным обстоятельствам приспосабливаетесь легко;
в) начатое дело доводите до конца;
г) у вас быстрая утомляемость.
18.
а) резкие смены настроения;
б) склонны отвлекаться;
в) обладаете выдержкой;
г) слишком восприимчивы к порицанию и одобрению.
19.
а) бываете агрессивным, задирой;
б) отзывчивы и общительны;
в) незлобивы;
г) мнительны, подозрительны.
20.
а) в споре находчивы;
б) неудачи переживаете легко;
в) терпеливы и сдержанны;
г) имеете склонность уходить в себя.
Подсчитайте, сколько раз вы выбрали ответ «а», сколько «б», сколько «в» и сколько «г». Теперь каждую из полученных 4 цифр умножьте на 5. Вы получите процентное содержание ответов.
Например:
«а» — 7 раз * 5 = 35%
«б» — 10 раз * 5 = 50%
«в» — 2 раза * 5= 10%
«г» — 1 раз * 5 = 5%
Четыре вида ответов соответствуют 4 типам темперамента.
«а» — тип холерика
«б» — тип сангвиника
«в» — тип флегматика
«г» — тип меланхолика.
В нашем примере доминирует тип «б» — сангвиник (50%). Определите свой доминантный тип.
Типы темперамента.
Холерик.
Неуравновешенный тип. Бурные эмоции, вспышки. Речь неровная, сбивчивая. Резкая смена настроений. С людьми неуживчив, прямолинеен. Не умеет ждать, нетерпелив. Стремится к новому постоянно, неустойчив в интересах.
Сангвиник.
«Живой», общителен, сохраняет самообладание в сложной обстановке. Легко входит в новый коллектив, не скован. Быстро переключается с одной работы на другую. В решениях часто не собран. Речь четкая, громкая, быстрая.
Флегматик.
Уравновешенный. Рассудителен, осторожен, общителен в меру. Малоподвижен, инертен. Устойчив в интересах. Придерживается строгого распорядка на рабочем месте. Медленно переключается с одной работы на другую.
Меланхолик.
Малоподвижный, неуравновешенный. Все эмоции внутри. Нерешителен, не верит в себя, очень чувствителен. Замкнут, склонен к одиночеству. Устойчив в интересах. На контакты идет тяжело.