Вимоги безпеки під час виконання ремонтних робіт

Вимоги безпеки під час виконання шиномонтажних робіт 1. Під час виконання шиномонтажних робіт можуть мати місце такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори: виліт замкового кільця при накачуванні чи підкачуванні шини; розрив покришки при накачуванні шини; падіння вивішеної частини автомобіля; самовільний рух автомобіля; падіння працівників при відкручуванні чи закручуванні гайок кріплення коліс; падіння колеса чи шини; ураження електричним струмом; знижена температура повітря в холодний період року. 2. Проведення шиномонтажних робіт повинно здійснюватися на спеціально відведеній дільниці (посту), яка оснащена устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією. 3. Перед зняттям колеса необхідно перевірити положення замкового кільця, ослабити затягнення гайок, автомобіль вивісити на спеціальному підйомнику або за допомогою іншого підйомного механізму. В останньому випадку під колеса, які не піднімаються, необхідно поставити спеціальні упори (колодки), а під вивішену частину автомобіля - спеціальні підставки (козелки). 4. Перед відкручуванням гайок кріплення здвоєних бездискових коліс для їх зняття необхідно впевнитися, що на внутрішньому колесі покришка не зійшла з ободу. У разі виявлення будь-яких відхилень в умовах організації необхідно знімати обидва колеса разом, а на лінії перед відкручуванням гайок необхідно повністю випустити повітря із обох камер. 5. Операції зі зняття, переміщення та встановлення коліс вантажного автомобіля, автобуса, причепа, напівпричепа масою понад 20 кг повинні бути механізовані (використовувати спеціальні візки, гайковерти тощо). 6. Перед демонтажем шини (з диска колеса) повітря із камери повинно бути повністю випущене. Демонтаж шини повинен виконуватися на спеціальному стенді або за допомогою зйомного пристрою. Монтаж та демонтаж шин на лінії необхідно проводити монтажним інструментом. 7. Перед монтажем шини необхідно перевірити справність і чистоту ободу, диска колеса, бортового і замкового кілець, а також шини. 8. Замкове кільце при монтажі шини на диск колеса повинно надійно входити у виїмку ободу всією внутрішньою поверхнею. 9. Ободи і їх елементи не допускаються до монтажу при виявленні на них деформацій, тріщин, гострих кромок і задирок, іржі у місцях контакту з шиною, розроблення кріпильних отворів більше за допустимі розміри. 10. Накачування та підкачування знятих з транспортних засобів шин в умовах підприємства повинні виконуватись монтувальником шин тільки в запобіжних клітях (пристроях) або з використанням інших запобіжних пристроїв, що перешкоджають вильоту кілець та травмуванню працівників при розриві шини. 11. Під час накачування шин у дорожніх умовах необхідно використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку відповідної довжини та міцності або покласти колесо замковим кільцем униз. 12. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша відстані від місця його приєднання на магістралі стиснутого повітря або повітророздавальної колонки до середини запобіжної кліті (пристрою). Запобіжні кліті (пристрої) повинні розташовуватися в безпосередній близькості від магістралі стиснутого повітря (повітророздавальної колонки). 13. Кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися (відкриватися) спеціальним "ключем-маркою". 14. Накачування шин слід вести у два етапи: спочатку до тиску 0,05 МПа (0,5 кг/см2) з перевіркою положення замкового кільця, а потім, переконавшись, що кромка кільця знаходиться під бортом шини, - до максимального тиску, встановленого інструкцією. У разі виявлення неправильного положення замкового кільця необхідно випустити повітря із шини, що накачується, поправити положення кільця, а потім повторити раніше вказані операції. При повторному неправильному положенні замкового кільця його необхідно замінити. 15. Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск повітря в них знизився не більше як на 40 % від норми і є упевненість, що правильність монтажу не порушена. 16. Перед накачуванням шин на розбірних ободах з болтовим з'єднанням необхідно переконатися, що всі гайки затягнені однаково відповідно до документації з технічного обслуговування автомобілів. Не допускаються до експлуатації ободи, у яких немає хоч би однієї гайки. 17. На дільниці накачування шин повинен бути установлений дозатор тиску повітря або манометр, що дозволяють регулювати величину тиску для різних шин, а також вивішується таблиця робочих тисків у шинах транспортних засобів, які експлуатуються на підприємстві. 18. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин повинен бути закритий кожухом. 19. Для огляду внутрішньої поверхні шини необхідно застосовувати спредер. Для виїмки з шини сторонніх предметів необхідно користуватися кліщами, а не викруткою, шилом або ножем. 20. Під час огляду шин необхідно працювати в рукавицях. 21. Під час роботи з пневматичним стаціонарним підйомником для переміщення шин великого розміру необхідна обов'язкова фіксація піднятої шини стопорним пристроєм. 22. Не допускається: при демонтажі шини вибивати диск кувалдою (молотком); зняття одного зі здвоєних коліс з автомобіля без застосування домкрата, шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає; при накачуванні шини повітрям поправляти її положення на диску постукуванням; монтувати шини на диски коліс, що не відповідають розміру шин, і якщо вони мають задирки та пошкодження, які перешкоджають монтажу; під час накачування шини або, коли шина знаходиться під тиском, поправляти положення бортового та замкового кілець, бити по замковому кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами; накачувати шину більше норми, установленої заводом-виготовлювачем; перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг; застосовувати при монтажі шини замкові та бортові кільця, що не відповідають даній моделі.  Вимоги безпеки під час виконання вулканізаційних робіт. 1. Під час виконання вулканізаційних робіт можуть мати місце такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори: термічні фактори (пожежі, вибухи вулканізаційних апаратів, опіки рук); ураження електричним струмом; наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (пилу гуми, парів бензину). 2. Роботи з вулканізації шин і камер повинні виконуватися в окремому приміщенні. 3. Шини перед ремонтом повинні бути очищені від пилу, бруду, льоду тощо. 4. Верстати для шорсткості (зачистки) пошкоджених місць обладнуються місцевою відсмоктувальною вентиляцією, надійно заземляються та повинні мати огородження приводу абразивного круга. 5. Роботу з шорсткості шин необхідно проводити тільки в захисних окулярах і при увімкненій місцевій вентиляції. 6. Виймати камеру із струбцини після вулканізації можна тільки після того, як відновлена ділянка охолоне. 7. Під час вирізання латок лезо ножа необхідно переміщувати від себе (від руки, в якій затиснутий матеріал), а не на себе. Працювати можна тільки ножем, який має справну рукоятку і гостро заточене лезо. 8. Ємності з бензином та клеєм необхідно зберігати тільки зачиненими, відкриваючи їх у разі потреби. На робочому місці допускається зберігати бензин і клей у кількості, що не перевищує змінну потребу. 9. Не допускається: працювати на несправному вулканізаційному апараті; залишати робоче місце працівнику, який обслуговує вулканізаційний апарат, під час його роботи та допускати до роботи на ньому сторонніх осіб.  Вимоги безпеки під час виконання фарбувальних робіт та антикорозійної обробки. 1. Під час виконання фарбувальних робіт та робіт з антикорозійної обробки можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: термічні фактори (пожежі, вибухи); падіння працівників з висоти (помостів, драбин-стрем'янок тощо); падіння деталей, вузлів, агрегатів; наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (ксилолу, толуолу, ацетону, уайт-спіриту тощо). 2. Організація і виконання роботи в фарбувальних цехах і на дільницях повинна відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів. 3. Роботи з фарбування та антикорозійної обробки проводяться в окремих приміщеннях, які оснащені устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією. 4. Роботи з приготування фарб, фарбування та антикорозійної обробки виконуються при працюючій вентиляції. 5. Лакофарбувальні матеріали повинні надходити на робочі місця у готовому вигляді. Змішування та розбавлення усіх видів фарб повинно проводитися в окремому приміщенні (відділенні) для приготування фарби. 6. Переливання лакофарбувальних матеріалів із однієї тари в іншу повинно проводитися на металевих піддонах з бортами не нижче 50 мм. 7. Запас матеріалів для фарбування та антикорозійної обробки на дільниці необхідно зберігати у закритій тарі і він не повинен перевищувати змінної потреби. 8. Уся тара з лакофарбувальними матеріалами повинна мати бирку (ярлик) з точним найменуванням матеріалу. 9. Під час виконання робіт з пульверизатором повітряні шланги повинні бути надійно з'єднані хомутами. Роз'єднувати шланги допускається тільки після припинення подання повітря. 10. Під час нанесення покриття пульверизатором з початку роботи слід попередньо перевірити справність шлангів, бачка для фарби, манометра, фарборозпилювача, запобіжного клапана. 11. Щоб уникнути зайвого туманоутворення і з метою зменшення забруднення робочої зони аерозолем, парами фарб і лаків, при фарбуванні пульверизатором фарборозпилювач слід тримати перпендикулярно фарбованій поверхні на відстані не більш 350 мм від неї. 12. Забороняється застосовувати для пульверизаторного фарбування емалі, фарби, матеріали для грунтування, що містять у собі з'єднання зі свинцю. Як виняток допускається застосовувати ці матеріали лише з дозволу органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, коли неможлива заміна з'єднань зі свинцю менш шкідливими з технічних причин; при цьому повинні вживатися відповідні застережні заходи. 13. Лакофарбувальні матеріали, до складу яких входять дихлоретан та метанол, допускається застосовувати тільки при фарбуванні щіткою. 14. Під час фарбування кузовів фургонів і автобусів, кабін, великих ємностей та на висоті більше 1 м необхідно користуватися міцно установленими помостами з поручнями, переносними або пересувними драбинами-стрем'янками. 15. Фарбування всередині кузова автобуса, фургона тощо необхідно проводити при відкритих дверях, вікнах, люках. 16. Перед антикорозійним обробленням, фарбуванням і особливо сушінням газобалонного автомобіля необхідно повністю випустити (злити) газ із балонів на посту випуску (зливу), а балони продути стиснутим повітрям або інертним газом до повного видалення залишків газу. 17. Розміри фарбувальних камер повинні забезпечувати зручний підхід працівників до автомобіля, що фарбується. Прохід між стіною камери і автомобілем, що фарбується, повинен мати ширину не менше 1,2 м. 18. Фарбування в електростатичному полі повинно здійснюватися у фарбувальній камері, яка обладнана припливно-відсмоктувальною вентиляцією. Увесь технологічний процес фарбування повинен виконуватися автоматично, вручну допускається тільки навішувати та знімати вироби поза межами камери. 19. Електрофарбувальні камери повинні огороджуватися, двері - зблоковані з високовольтним обладнанням (тобто при відчиненні дверей камери напруга автоматично знімається). 20. Переміщення автомобілів до фарбувальних камер повинно здійснюватися за допомогою транспортерів, візків тощо, які б виключали пересування автомобілів своїм ходом. 21. Фарбувальні камери необхідно очищати від осілої фарби у міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень, після закінчення зміни і при працюючій вентиляції. Сепаратори необхідно очищати у міру їх забруднення, але не рідше ніж через 160 годин роботи фарбувальної камери. 22. Для полегшення очищення камер від осілої фарби їх стінки треба покривати тонким шаром консистентної змазки. При очищенні поверхні від відкладень не можна допускати ударів об металеві конструкції. 23. Рукоятки інструментів для грунтування та фарбування (шпателів, щіток, ножів) повинні кожен день після закінчення роботи очищатися. 24. На фарбувальних дільницях і в фарбоприготувальних відділеннях, місцях зберігання фарбувальних матеріалів і тари із-під них не допускається: проводити роботи з лакофарбувальними матеріалами і розчинниками без застосування засобів індивідуального захисту (спецодягу, респіраторів, захисних окулярів тощо); користуватися відкритим вогнем (сірниками, паяльними лампами, проводити зварювальні роботи тощо), палити на дільницях фарбування і антикорозійної обробки, у місцях збереження фарб та розчинників, а також у місцях збереження порожньої тари з-під фарб та розчинників; використовувати лакофарбувальні матеріали (фарби, розчинники тощо) невідомого складу; проводити роботи при вимкненій або несправній вентиляції; користуватися інструментом, який дає іскру при ударах, та електроінструментом; тримати легкозаймисті рідини у відкритій тарі; зберігати порожню тару з-під фарб і розчинників у робочих приміщеннях; для зберігання порожньої тари необхідно виділити спеціальне приміщення (склад) або площадку поза приміщенням на відстані від нього не менше 25 м; виконувати фарбувальні роботи в одній камері різнотиповими лакофарбувальними матеріалами одночасно або без перерви на очищення камери; підвищувати тиски вище робочого у фарбонакачувальному бачку; застосовувати для пульверизаційного фарбування емалі, фарби, ґрунтовки та інші матеріали, які мають у своєму складі свинцеві з'єднання; залишати використані обтиральні матеріали на ніч; зберігати харчові продукти. 25. Розлиті на підлогу фарби і розчинники необхідно негайно прибирати із застосуванням піску або тирси і видаляти із фарбувальної дільниці. 26. Обтиральні матеріали (ганчір'я) після застосування повинні складатися в металеві ящики з кришками. 27. Після закінчення роботи з лакофарбовими та антикорозійними матеріалами та перед прийманням їжі необхідно старанно вимити руки з милом. Після роботи необхідно також прийняти душ. 28. При виконанні робіт з антикорозійної обробки автомобілів необхідно користуватися вимогами безпеки для фарбувальних робіт.  Вимоги безпеки під час виконання акумуляторних робіт 1. Під час виконання робіт з ремонту і зарядження акумуляторних батарей можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: термічні фактори (вибухи при зарядженні батарей; опіки кислотою, електролітом, розплавленим свинцем); наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (парів кислот, аерозолю свинцю). 2. Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися в окремих приміщеннях, які оснащуються устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією. 3. Роботи з ремонту акумуляторних батарей повинні виконуватись при працюючій вентиляції. Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком зарядження батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніш як через 1,5 години після закінчення зарядження. Вентиляція зарядного відділення блокується із зарядним пристроєм; зарядний струм не подається до акумуляторних батарей при непрацюючій вентиляції. 4. Для переміщення акумуляторних батарей по території та в приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками, платформа яких виключає можливість падіння батарей. 5. Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережних заходів, щоб уникнути обливання електролітом. 6. Готувати кислотний електроліт необхідно в спеціальних посудинах (керамічних, пластмасових і т. п.), при цьому необхідно спочатку налити дистильовану воду, а потім вливати кислоту тонким струменем. Переливати кислоту із бутлів слід тільки за допомогою спеціальних пристроїв (качалок, сифонів тощо). 7. Бутлі з кислотою, електролітом допускається переносити на спеціальних носилках або інших пристроях, які виключають падіння бутлів, а також перевозити, міцно закріпивши їх на візках. Пробки на бутлях повинні бути щільно закриті. 8. Під час приготування лугового електроліту посудину з лугом слід відкривати обережно, не прикладаючи великих зусиль. Щоб полегшити відкривання посудини, пробка якої залита парафіном, допускається прогрівати горловину посудини ганчіркою, змоченою гарячою водою. 9. Великі шматки їдкого калію необхідно дробити, накриваючи їх чистою тканиною для запобігання розлітанню дрібних частинок. У чисту сталеву (фаянсову, пластмасову) посудину спочатку наливають дистильовану воду, а потім за допомогою сталевих щипців (пінцета, металевої ложки) кладуть шматки подрібненого їдкого калію і змішують його до розчинення скляною або ебонітовою паличкою. 10. Акумуляторні батареї, що установлюються для зарядження, повинні з'єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння. З'єднувати наконечники акумуляторних батарей дротом "закруткою" забороняється. Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від'єднання їх повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні. 11. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо). Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися тільки при відкритих пробках і включеній витяжній вентиляції. 12. Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В. 13. Плавлення свинцю і заповнення ним форм при відливанні деталей акумуляторів, а також плавлення мастики і ремонт акумуляторних батарей повинно проводитися тільки на робочих місцях, які обладнані місцевою витяжною вентиляцією. 14. Під час плавлення свинцю і роботи з кислотою та електролітом необхідно користуватися захисними окулярами, надягати гумовий фартук, напівчоботи гумові та рукавиці гумові. 15. Розбирання пластин акумуляторних батарей повинно провадитися тільки після їх промивання. 16. В акумуляторній дільниці повинен знаходитись умивальник, мило, вата в упаковці, рушник і закриті посудини з 5 - 10 %-ним нейтралізуючим розчином питної соди (для шкіри тіла) і 2 - 3 %-ним розчином питної соди (для очей). При експлуатації лужних акумуляторів як нейтралізуючий засіб застосовуються 5 - 10 %-ний розчин борної кислоти (для шкіри тіла) і 2 - 3 %-ний розчин борної кислоти (для очей). 17. Під час попадання кислоти або електроліту на відкриті частини тіла необхідно негайно промити цю ділянку тіла нейтралізуючим розчином, а потім водою з милом. Під час попадання кислоти, електроліту в очі необхідно промити їх нейтралізуючим розчином, потім водою і негайно звернутися до лікаря. 18. Електроліт, пролитий на стелаж, верстак та інше необхідно витерти ганчір'ям, змоченим у 10 %-ному нейтралізуючому розчині, а пролитий на підлогу - спочатку посипати тирсою, зібрати її, а потім це місце змочити нейтралізуючим розчином і протерти насухо. 19. Усі посудини з кислотою, електролітом, лугом та дистильованою водою повинні мати написи з назвами речовин, які в них знаходяться, нанесеними безпосередньо на посудину. 20. На вхідних дверях в акумуляторну дільницю встановлюють знаки безпеки: "Палити заборонено", а на дверях зарядного відділення - "Вхід заборонено", "Користуватися відкритим вогнем заборонено". 21. Забороняється зберігати продукти харчування і вживати їжу в приміщеннях акумуляторної дільниці. Після закінчення робіт в акумуляторній необхідно старанно вимити з милом обличчя та руки і прийняти душ. 22. Під час виконання акумуляторних робіт не допускається: входити в зарядну з відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою тощо); виконувати роботи при виключеній або несправній вентиляції; користуватися в зарядній електронагрівальними приладами; зберігати в акумуляторному приміщенні бутлі із сірчаною кислотою або бутлі з лугом у кількості більше добової потреби, а також порожні бутлі та посудини (їх необхідно зберігати у спеціальному приміщенні); спільно зберігати та заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні; перебування працівників у приміщенні для зарядження акумуляторних батарей, крім обслуговуючого персоналу; готувати електроліт у скляному посуді, за винятком промислових установок, виготовлених із хімічно стійкого скла; переливати кислоту вручну, а також вливати воду в кислоту; брати їдкий калій руками: його необхідно брати за допомогою сталевих щипців, пінцета або металевої ложки; перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням; зберігати харчові продукти та приймати їжу в приміщенні акумуляторної.  Вимоги безпеки під час виконання ковальсько-ресорних робіт 1. Під час виконання ковальсько-ресорних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: падіння ресор, ресорних листів, заготовок, що обробляються; осколки металу, що відлітають, та обрубані частини металу; термічні фактори (опіки рук та ніг); підвищені рівні шуму, вібрації; підвищена температура повітря, променеве тепло. 2. Організація ковальсько-ресорних робіт і експлуатація ковальсько-пресового обладнання повинні відповідати вимогам цих Правил та інших чинних нормативно-правових актів. 3. Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись в окремому одноповерховому приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією. 4. Ковальсько-ресорні роботи повинні виконуватись при працюючій вентиляції. 5. Ковадло для ручного кування повинно бути закріплене на дерев'яній підставці, яка підсилена залізним обручем, і установлене так, щоб робоча поверхня його була горизонтальною. Висота ковадла над рівнем підлоги повинна бути в межах 600 - 800 мм. 6. Для міцного утримання заготовок, що обробляються, на рукоятки кліщів слід одягати затискні кільця. Кліщі слід вибирати за розміром так, щоб при захопленні поковок зазор між рукоятками кліщів був не менше 45 мм. Для обмеження зближення рукояток повинні передбачатись упори. 7. Перед куванням нагрітий метал необхідно очистити від окалини металевою щіткою або скребком. 8. Класти заготовку необхідно на середину ковадла так, щоб вона щільно прилягала до нього. 9. Під час виконання ковальсько-ресорних робіт допускається підтримувати заготовки руками за умови забезпечення безпеки праці працівників. 10. Коваль повинен тримати інструмент (кліщі, оправки) так, щоб рукоятка знаходилась не проти нього, а збоку. 11. Перед початком робіт на молоті слід перевірити холостий хід педалі, справність огородження (блокування), а також прогріти бойки молота шматком гарячого металу, затискуючи його між верхнім та нижнім бойками. 12. Команду молотобійцю "Бий!" може подавати тільки коваль. При команді "Стій!", ким би вона не була подана, молотобоєць повинен негайно припинити роботу. Коваль без попередження молотобійця не накладає інструмент на поковку і не змінює її положення. 13. Під час рубання металу в напрямку, куди можуть відлітати обрубані його куски, повинні установлюватися переносні захисні щити. 14. Для охолодження ручного інструменту біля устаткування (кувалд гарячого кування) повинні установлюватись ємності з водою. 15. Під час виконання ковальських робіт не допускається: кувати чорний метал, охолоджений нижче 800° C; кувати метал на мокрій або замасленій ковадлі; застосовувати непідігрітий інструмент (кліщі, оправки); торкатися руками (навіть у рукавицях) до гарячої заготовки; установлювати заготовку під край бойка молота; допускати холості удари верхнього бойка молота по нижньому; вводити руку в зону дії бойка і класти поковку руками; працювати інструментом, що має наклеп; стояти проти кінця поковки, яка обрубується. 16. Гарячі поковки і обрубки металу необхідно складати збоку від робочого місця. Не допускається накопичення їх на робочому місці. 17. Перед ремонтом рами автомобіля вона повинна установлюватися у стійке положення на підставки (козелки). Не допускається виконувати ремонт рам, які вивішені на підйомних механізмах або установлені на ребро. Підіймати, транспортувати та перевертати автомобільні рами слід тільки за допомогою підйомних механізмів. 18. Гідравлічні струбцини для клепання повинні надійно підвішуватися до стелі або спеціального пристрою. 19. Для згинання штабового металу або виготовлення вушок листів ресор повинні застосовуватись спеціальні стенди, які споряджені затискним гвинтом для кріплення полоси. 20. Рихтування ресор може проводитися тільки на спеціальній установці. У разі рихтування ресор вручну такі роботи повинні проводитися на спеціально відведених дільницях із застосуванням протишумових заходів. 21. Не допускається: обрубувати ненагріті листи ресор; ставити листи ресор, ресори та підресорники до стіни вертикально; їх слід класти на стелажі у горизонтальному положенні; поправляти заклепку після подання рідини під тиском у циліндр струбцини; працювати на верстаті для рихтування ресор, що не має кінцевого вимикача реверсування електродвигуна.  Вимоги безпеки під час виконання кузовних робіт 1. Під час виконання кузовних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: частини абразивних кругів, що розлітаються; гострі кромки, краї, задирки заготовок, деталей та виробів; термічні фактори (опіки рук при вирізанні газовим зварюванням пошкоджених місць); підвищені рівні шуму при рихтуванні кузовів, кабін та їх деталей. 2. Місця виконання кузовних робіт оснащуються устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією. 3. Кузови та кабіни, що ремонтуються, повинні установлюватися і надійно закріплятися на спеціальних підставках (стендах). 4. Деталі, що підлягають правці, повинні установлюватися на спеціальні оправки. 5. Перед правкою крил та інших деталей з листової сталі їх слід очистити від іржі металевою щіткою біля місцевого відсмоктувача. 6. Під час різання на механічних ножицях та згинанні на вигинальних верстатах працювати допускається тільки з металом, товщина якого не перевищує величину, допустиму для даного устаткування. 7. Під час вирізання заготовок та обрізання деталей великих розмірів на механічних ножицях і іншому обладнанні необхідно застосовувати підтримуючі пристрої (відкидні кришки, роликові підставки тощо). 8. При необхідності скісного зрізу листового металу слід починати різати з того боку, де кут між лінією відрізу та краєм металу ближче до прямого кута. 9. Перед включенням подачі повітря для роботи пневматичного різака необхідно виставити різак у робоче положення. 10. Різати метал ножицями слід так, щоб на краях заготовки не залишалось незрізаних задирок. 11. Під час виготовлення деталей та латок з листової сталі гострі кути, краї та задирки повинні бути зачищені. 12. Не допускається: притримувати руками частини пошкоджених місць при вирізанні їх газовою різкою; працювати абразивним кругом без захисного кожуха; тримати руки напроти ріжучих роликів під час різання листового металу на механічних ножицях; правити деталі у підвішеному стані. 13. Під час обслуговування та ремонту кузовів автобусів, фургонів, кабін на висоті більше 1 м необхідно застосовувати помости, переносні драбини-стрем'янки. Працювати на випадкових підставках або з приставних драбин забороняється. 14. Під час підіймання по драбині працівнику забороняється тримати в руках інструмент, матеріал та інші предмети. Для цього повинна застосовуватись сумка або спеціальний ящик. Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах та унизу під ними. 15. Під час вирізання опорних частин кузова під ними повинні бути установлені надійні упори. 16. Працівники, які працюють спільно зі зварником, а також виконують роботи зачисними машинами, повинні користуватися захисними окулярами. 17. Переносити, правити та різати деталі з листового металу допускається тільки в рукавицях. 18. У процесі роботи обрізки металу необхідно складати у спеціально відведене місце (ящик). Вимоги безпеки під час оббивальних робіт 1. Під час виконання оббивальних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: колючі та ріжучі предмети (голки, нитки при обриві їх рукою); частини швейної машини, які рухаються; пил органічний. 2. Оббивальні роботи повинні проводитися в окремому приміщенні, яке оснащене обладнанням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією. 3. Розбирання і складання подушок та спинок сидінь автомобілів проводиться на столах, які обладнані місцевою вентиляцією. 4. Під час ремонту подушок та спинок сидінь для зручності натягування оббивного матеріалу на їх каркаси, для стискання пружин необхідно користуватися спеціальними пристроями. 5. Під час знімання оббивки стелі і дверей легкових автомобілів та мікроавтобусів слід користуватися пилососами. 6. У приміщенні оббивних робіт допускається зберігання змінного запасу клею у витяжній шафі. 7. Синтетичні оббивні матеріали, що мають різкий запах, повинні зберігатися в рулонах у спеціальних шафах або на стелажах, обладнаних місцевими відсмоктувачами. 8. Під час ручного шиття необхідно користуватися наперстком або іншими пристроями, що виключають отримання травм. 9. Перед початком робіт на швейній машині з електричним приводом необхідно перевірити наявність і стан заземлюючих пристроїв, перевірити роботу на холостому ходу, наявність огороджень, правильність установлення і надійність кріплення голок. 10. Під час виконання робіт на швейних машинах необхідно дотримуватись особливої обережності під час знаходження пальців рук у зоні роботи голки. 11. У процесі роботи заправку ниток, заміну голок, видалення ниток, шматків тканини та інших предметів, що потрапили в приводний механізм, а також чищення і змазування швейної машини слід виконувати тільки при виключеному електродвигуні. 12. Під час виконання робіт на швейній машині не допускається: торкатися рухомих частин працюючої машини; відкривати і знімати запобіжні пристрої, огородження; нахиляти голову близько до машини; кидати на підлогу зламані голки; класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що обертаються. 13. Після закінчення роботи голки слід класти на спеціально відведене місце. Не допускається залишати уткнуті голки в матеріалі або виробі на робочому місці. 14. Не допускається рвати нитку руками або відкушувати. Для цього слід користуватися ножицями або іншими пристроями.

7. Основні вимоги безпеки при роботі на верстатах

Загальні вимоги 1. Під час виконання робіт на робочих місцях, де розташовані верстати, можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори: - обертові частини верстатів і деталі, що обробляються; - деталі, заготовки та їх осколки, стружка, а також інструмент, які вилітають: - частини абразивних кругів, які розлітаються; - різальний інструмент; - ураження електричним струмом; - підвищені рівні шуму. 2. Верстати, при роботі на яких виділяються шкідливі речовини, повинні працювати з ввімкненою місцевою вентиляцією для їх видалення із зони різання. 3. На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повинні бути дерев'яні трапи на всю довжину робочої зони шириною не менше 0,6 м від частин верстата, що виступають. 4. Верстати повинні приводитись у дію та обслуговуватись тільки тими особами, за якими вони закріплені. Пускати в дію верстати і працювати на них іншим особам забороняється. 5. Перед початком роботи на верстаті необхідно перевірити справність та наявність усіх огороджень і пристроїв, надійність закріплення різального інструменту, а також випробувати верстат на холостому ходу. 6. Виключення верстата обов'язкове: у разі припинення подання струму; при зміні робочого інструменту, закріпленні або установленні деталі, що обробляється, знятті її з верстата, а також при ремонті, чищенні, змащенні верстата, прибиранні ошурок та стружки. 7. Для зняття, установлення деталей або заготовок масою більше 20 кг необхідно використовувати підйомно-транспортні механізми, обладнані спеціальними пристроями (захватами). 8. Вироби, що оброблюються на верстатах, повинні міцно і надійно закріплятися. 9. Під час виконання робіт на верстатах повинні застосовуватись передбачені на них засоби захисту. 10. Забороняється працювати на заточувальних верстатах у разі відсутності або несправності захисних щитків. 11. Видалення стружки з верстата повинно робитися відповідними пристроями (гачками, щітками). Прибирати стружку руками забороняється. Гачки повинні мати гладкі рукоятки та щиток, що запобігає порізам рук стружкою. Прибирання стружки з робочих проходів повинно проводитися ретельно, накопичення стружки не допускається. Стружку збирають у спеціальні ящики і в міру їх заповнення видаляють із приміщення. 12. При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) верстатник повинен виключити верстат. 13. Біля кожного верстата повинна бути вивішена табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.  Токарні верстати 1. Знімаючи (згвинчуючи) патрон або план-шайбу, необхідно обертати їх тільки вручну. Забороняється для виконання цієї операції включати шпиндель верстата. 2. Під час роботи верстата забороняється торкатися обертаючих частин, вводити руку в зону їх руху, класти на верстат деталі та інструменти. 3. Обробка металів, що утворюють зливну стружку, повинна проводитися із застосуванням стружколомачів для роздроблення стружки. 4. Прутковий матеріал, що подається для обробки на верстати, не повинен мати кривизни. 5. Під час роботи на високих швидкостях з метою безпеки необхідно користуватися обертовими центрами. 6. Для створення безпечних умов праці при обробці деталей великої довжини повинні застосовуватись люнети.  Свердлильні верстати 1. Під час встановлення свердел та інших різальних інструментів і пристроїв у шпиндель верстата необхідно звертати особливу увагу на міцність їх закріплення і точність центрування. 2. Видалення стружки із просвердлюваного отвору допускається проводити тільки після зупинення верстата і відведення інструменту. Для видалення стружки з верстата працівникам видаються відповідні пристосування (щітки, ящики, гачки і тому подібне). Гачки повинні мати гладкі рукоятки, без проушин або кільцеподібних закруглень і невеликої, круглої форми щиток біля рукоятки, що застерігає руки від порізу стружкою. 3. Усі предмети, які призначені для обробки, за винятком особливо важких, повинні бути встановлені і закріплені на столі або плиті свердлильного верстата нерухомо за допомогою лещат, кондукторів або інших надійних пристроїв. 4. Для витягання інструменту зі шпинделя верстата застосовуються спеціальні молотки і вибивачі, зроблені із матеріалу, який виключає відокремлення його частинок при ударі. 5. Шпиндель з патроном повинен самостійно повертатися у верхнє положення при відпусканні штурвала подачі свердла. 6. Не допускається: застосовувати свердла і патрони із забитим або спрацьованим хвостовиком; використовувати при роботі на верстаті рукавиці; утримувати виріб під час обробки руками; працювати без окулярів. 7. Клини, гвинти та інші елементи, що використовуються для закріплення інструмента, не повинні виступати над периферією шпинделя. Фрезерні верстати 1. Під час установлення і зміни фрез повинні застосовуватись спеціальні пристрої, що запобігають порізам рук. 2. Неробочі частини фрез повинні бути огороджені. 3. Забороняється застосовувати фрези (дискові пилки), що мають тріщини або поламані зубці. 4. Збірні фрези повинні мати пристрої, що запобігають вилітанню зубців під час роботи.  Заточувальні та шліфувальні верстати 1. Перед встановленням на верстат абразивний інструмент оглядається. Не допускається експлуатація інструменту з тріщинами на поверхні, а також такого, який не має відмітки про випробування на механічну міцність або зі строком зберігання, який закінчився. Шліфувальні круги очищаються від забруднення. 2. Перед встановленням усі абразивні круги повинні бути відбалансовані. При виявленні дисбалансу круга після перевірки або у процесі роботи він повинен бути повторно відбалансований. 3. Під час встановлення абразивного круга необхідно між фланцями і кругом установлювати прокладки із картону або іншого еластичного матеріалу товщиною 0,5 - 1,0 мм. Прокладки повинні виступати за фланець по всій окружності не менше як на 1 мм. 4. Перед початком роботи круг, який встановлено на шліфувальний верстат, повинен бути перевірений на ходу (вхолосту) при робочому числі обертів: круг діаметром до 400 мм - не менше 2 хв., понад 400 мм - не менше 5 хв. 5. До роботи можна приступати, тільки переконавшись у тому, що круг не має биття. 6. Захисний екран заточувального верстата повинен бути зблокованим з пусковим пристроєм, що виключає можливість пуску верстата при піднятому (відведеному) екрані. Скло захисного екрана повинно бути виготовлене з матеріалу, що дозволяє йому витримувати сильні удари. У разі розбиття воно не повинно розпадатися на осколи. 7. Випробування, встановлення і правка абразивних кругів проводяться спеціально призначеними і підготовленими працівниками. 8. Правку шліфувальних кругів допускається проводити тільки спеціально призначеним для цієї мети інструментом (алмазним олівцем, металевими роликами, металокерамічними дисками тощо). При правці слід обов'язково користуватись захисними окулярами. 9. Не допускається: - приймати круги без відмітки про їх випробування; - проводити правку кругів не призначеним для цього інструментом; - при обробці виробів шліфувальним кругом застосовувати важелі для збільшення натиску на круг; - працювати без захисного кожуха; - виконувати роботу боковими (торцевими) поверхнями кругів, які спеціально не призначені для такого виду робіт. 10. При зменшенні діаметра круга внаслідок його спрацювання число обертів круга може бути збільшене, але так, щоб не перевищувати колову швидкість, допустиму для даного круга. 11. Для утримання виробів, що подаються до заточувального (шліфувального) круга вручну, застосовуються підручники або замінюючі їх пристрої. Підручники повинні бути пересувними, що дозволяє встановлювати їх в необхідному положенні в міру спрацювання круга. 12. Зазор між краєм підручника і робочої поверхні круга повинен бути менше половини товщини оброблюваного виробу, але не більше 3 мм, причому край підручника з боку круга не повинен мати вибоїн, сколів та інших дефектів. 13. Підручники встановлюють так, щоб дотик виробу до круга відбувався вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, але не більше як на 10 мм. 14. Заточувальні (шліфувальні) верстати при роботі без охолодження повинні бути оснащені пилевідсмоктуючими пристроями. Робота на ножицях, пилках та пресах 1. Ножиці для різання листового металу повинні мати стіл та запобіжну лінійку, укріплену так, щоб місця розрізу залишались видимими для працівника. 2. Маса противаг пружинних ножиць повинна бути достатньою, щоб перешкоджати довільному опусканню верхнього ножа. 3. Гільйотинні ножиці повинні бути оснащені запобіжними пристроями, що не допускають попадання пальців працівника під ніж. 4. Експлуатація ножиць не допускається за наявності одного з таких дефектів: щербин, вм'ятин, тріщин у будь-якій частині ножа, затуплення різальної кромки, а також за наявності зазорів між різальними кромками ножів більше допустимої величини. 5. Неробоча частина диска круглопиляльного верстата повинна огороджуватись. 6. Стрічкова пилка для розпилювання металу закривається металевим кожухом по всій її довжині за винятком відрізка в зоні різання. 7. Під час обробки на стрічкових та дискових пилках дрібних предметів вони повинні бути обладнані пристроями, що подають і утримують предмет, який обрізається, та усувають можливість ушкодження пальців працівника. Забороняється працювати на дискових пилках з тріщинами, поламаними зубцями або пластинками, що випали. 8. Забороняється прибирати ошурки з-під дискових і стрічкових пилок під час їх роботи. Чищення пилки і прибирання підлоги, що прилягає до неї, допускається тільки після її зупинки. 9. Преси повинні мати пристрої, які захищають працівника від пошкодження низхідним пуансоном. 10. Утримування пускових пристроїв (пускових кнопок, педалей, важелів управління тощо) пресів, а також муфт включення і гальм повинно відповідати вимогам технічної документації і забезпечувати швидке та надійне вмикання і вимикання устаткування і виключати можливість випадкового або довільного вмикання його на робочий хід. Ножна педаль повинна бути огороджена кожухом, відкритим тільки з фронту обслуговування, що виключає можливість дії на неї. 11. Штампи повинні бути закритого типу в усіх випадках, коли це можливо за умов обробки деталей, для того, щоб між матрицею і пуансоном не могли попасти пальці або руки працівника; в інших випадках небезпечні зони повинні мати огородження. 12. Для зручного закладання заготовок у штамп пінцетом, кліщами слід робити на відповідних його деталях виїмки, пази, скоси. 13. Робота на пресах із застосуванням пінцетів, кліщів, крючків і інших допоміжних засобів, а також вручну без застосування допоміжного інструменту допускається тільки за наявності на них ефективних захисних пристроїв (дворучне включення, фотоелектронний захист тощо), висувних і відкидних матриць, які зблоковані з включенням преса, або спеціальних пристроїв преса, що усувають можливість травмування рук працівника. 14. Під час штампування деталей із поштучних заготовок з ручною подачею у штамп не допускається робота преса в автоматичному режимі. 15. Штампи повинні надійно кріпитися на пресі. 16. Не допускається проводити роботу при несправному штампі, а також на тому, що має тріщини або збиті ударні поверхні. 17. Укладення заготовок та видалення відштампованих деталей і відходів із штампувального простору допускається тільки при знаходженні повзуна у верхньому вихідному положенні. 18. Видалення деталей і відходів, що застрягли у штампі, повинно здійснюватися тільки за допомогою відповідного інструменту при виключеному пресі (категорично забороняється видалення деталей і відходів, що застрягли, руками). Деревообробні верстати 1. Маятникова пилка повинна мати "плаваючі" огородження, що закривають її зубці. 2. Фугувальні верстати повинні бути обладнані огородженням ножового вала, що автоматично відкриває ножову щілину на ширину оброблюваної деталі. 3. Круглопиляльні верстати повинні мати металевий кожух, що закриває диск пилки і автоматично підіймається при поданні матеріалу, а також розклинювальний ніж або диск, який перешкоджав зворотному виходу матеріалу. 4. Товщина розклинювального ножа повинна перевищувати ширину пропилу на 0,5 мм для пил діаметром до 600 мм та на 1 - 2 мм для пил діаметром більше 600 мм. 5. Забороняється працювати на круглопиляльному верстаті, якщо диск пилки має биття, а також тріщини або зламаний зуб. 6. Під час обробки на фугувальному верстаті матеріалу довжиною до 400 мм, шириною до 50 мм або товщиною до 30 мм, а також при допилюванні необхідно застосовувати штовхачі; при їх використанні обидві руки верстатника повинні знаходитись на штовхачі. 7. Для обробки на круглопиляльному верстаті матеріалу довжиною більше 1500 мм біля верстата повинні установлюватися приставні роликові опори; робота з матеріалом довжиною понад 1500 мм без роликових опор забороняється. 8. Забороняється зупиняти верстат шляхом натискання шматком матеріалу на диск. 9. Приступати до обробки матеріалу на верстаті можна тільки після того, як вал з різальним інструментом буде мати повне число обертів. 10. Незалежно від наявності секційних подавальних вальців на усіх рейсмусових верстатах повинні установлюватися запобіжні упори. На передньому краї столу повинна бути додатково встановлена завіса із затримуючих хитних планок.